Опис виховної системи класу

Опис виховної системи класу

Назва виховної системи

Компоненти структури


орієнтаційно-цільовий компонент
(стратегічна ціль (державна стратегія виховної політики, генеральна мета виховання;  етапи становлення та розвитку виховної системи; конкретизація цілей виховання відповідно до етапів виховання, місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу)

Найактуальнішою  проблемою сьогодення є проблема  здорового суспільства. А воно безперечно неможливе без здорової, сильної, неординарної особистості, справжнього інтелігента – розумово  розвиненої людини, підготовленої  сприймати  та розуміти  всі  поставлені життям питання. Тому одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. 
    Формування особистості – цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні її до соціального досвіду, у засвоєнні нею вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності. Розвинена і сформована особистість – це активний творець свого життя. 
Зв’язок особи і суспільства завжди досить тісний. Особистість формується суспільством, а людина, закони суспільства, діючи активно і цілеспрямовано, може перетворювати його і саму себе.
  Першочерговим завданням загальноосвітньої  школи є :  допомогти учневі стати всебічно  розвиненою, вихованою, високоморальною особистістю. Це передбачено у:
Концепції  загальної середньої освіти :
       - головним завданням є орієнтація на розвиток творчості - творчої активності, творчого мислення, здібностей до діяльності в нових умовах.
 Національній  доктрині  розвитку освіти :
       - один із пріоритетних напрямків розвитку освіти є: формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.
 Концепції  громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності :
     -  уміння знаходити нові ідеї та аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи.

   Загальноосвітня школа має подбати про те, щоб  сучасна людина третього тисячоліття була  всебічно  розвиненою, вихованою, високоморальною особистістю. І тільки натхненна праця вчителя покликана творити на землі людину. Саме вчителя називають “сіячем зерна добірного”. А “добірне зерно” – це міцні знання та ясний розум, чисте сумління й благородство, міцний дух і неспокійне серце, світлі думки й працьовиті руки, це безмежна любов до рідного краю, материнського слова, України. 
    Як потрібно виховувати дитину, щоб вона , ставши дорослою, змогла не тільки знайти себе, своє місце в житті, але й максимально реалізувати себе, стати повноцінним членом суспільства?
       Я вважаю, щоб цього досягти, потрібно намагатися створити  для всіх учнів можливості розкритися, проявити себе Людиною у найвищому сенсі цього слова.
   Проаналізувавши основні положення державних документів про освіту, виховні завдання нашої школи-гімназії, поставила перед собою ряд завдань, які допоможуть моїм вихованцям зайняти гідне місце у виховному просторі навчального закладу:
  1. Формувати відповідальну, ініціативну, творчу особистість, здатну приймати нестандартні рішення.
 2. Збагачувати духовні, моральні, естетичні і фізичні цінності.
 3. Формувати  громадянську зрілість і особисту відповідальність за свій внесок у культурне відродження держави.
 4. Забезпечити підвищення екологічної культури, виховання причетності й відповідальності за збереження й примноження природних багатств.
5. Підвищувати правову культуру учнів для зміцнення законності й правопорядку.
 6. Підвищувати педагогічну та виховальну культуру батьківської громадськості.

                      Для цього потрібно:
  • вивчити особливості кожної дитини, її фізичний та психологічний стан;
  • вивчити сім’ю, у якій проживає дитина;
  • розвивати роботу учнівського самоврядування;
  • згуртувати клас;
  • сприяти тому, щоб кожен міг знайти себе;
  • забезпечити  виховання позитивних рис характеру;
  • навчити дітей раціонально використовувати свій час;
  • активізувати роботу класного колективу через участь у загальношкільних виступах та родинних святах. 
  Класний керівник — перша та найголовніша людина, яка опікується класом. До цієї людини завжди можна звернутися за допомогою чи порадою.
 Класний керівник має вміти «подати себе», завоювати авторитет. Найкраще це зробити, показуючи свою повагу  до кожного учня як особистості із власними думками, поглядами та сприйняттям світу. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні, зазвичай підсвідомо, з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами у своїй справі.
Стараюся бути вчителем з доброю, чутливою душею, справедливою і тактовною , привітною і терпеливою, з любов’ю навчаю і виховую, а власне це все дає мені можливість досягати  високих результатів у педагогічній діяльності.
Народ, який керується мораллю Добра, Правди і Краси, ніколи не згине , бо це та сіль землі, той цвіт і плід на древі нашої нації, який робить його незламним.
гносеологічно-аксіологічний (змістовий) компонент
(досягнення стратегічних цілей у вихованні через конкретизацію завдань у контексті  педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник)

   Як  вже вище згадувалося, головною метою кожної людини – максимально реалізувати свої здібності, словом-знайти себе, своє місце та своє призначення  в житті. А щоб все це  розуміти, потрібно починати з родоводу.
Я провела  анкетування на знання родоводу, на знання звичаїв та обрядів і відразу зрозуміла що є над чим працювати…
 Адже у  деяких народів сходу є історична традиція памятати свій рід в іменах та постатях до сьомого покоління. 
 У нас , на жаль, все не так. Можливо, це пов’язано з постійною зайнятістю українців, їх важкою працею та нестабільним соціально-політичним станом суспільства в різні часи, навмисними репресивними заходами з боку певних влад та режимів з метою стерти з памяті історію кількох поколінь.
 Через пізнання і вшанування людиною своїх кровних предків відбувається пізнання генетичних коренів свого народу, шанобливе ставлення до його святинь.
 В усіх народів світу існує повіря, що той, хто забув звичаї своїх батьків , буде покараний людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.
 У кожного  народу своя спадщина і звичаї, які формуються впродовж століть, а навіть тисячоліть. Звичаї – це лице нашого українського народу. Це неписані правила, а напрацювання, які передаються з покоління в покоління.
Звичаї та мова - це найцінніші риси, що об’єднують  людей в один народ, в одну націю.  Звичаї – скарб українського народу.
   Наш великий пророк та поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до стражденної матері, питав: 
Чи ти рано до схід-сонця 
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних звичаю не вчила?
  З цих слів стає зрозумілим не вчити своїх дітей звичаїв—це такий самий  великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові. 
  Давно відомо: хто відцурався мови і традицій своїх – врешті-решт знехтує синівським обов’язком перед батьками.  Бо за душею у безбатченків нема нічого святого.
 Свято, традиції, рід – ці слова в наш буремний час, на превеликий жаль, втрачають своє значення.
 Тому, щоб зберегти та примножити культуру рідного краю проводжу зі своїми вихованцями різні заходи, а саме:
--вертепи
--конкурси писанок та великодніх листівок, участь у конкурсі гаївок
--Андріївські вечорниці
--родинні свята
 Зараз працюємо над презентацією проекту “Дерево родоводу”.
   Адже, цікавлячись своїм минулим, ми і наші діти зможемо уникнути багатьох помилок, допущених раніше. Минуле – це досвід. Досвід, який переймаємо у батьків, дідів. Чим більше досвіду, тим менше помилок, але тим легше робити відкриття.
  О. Довженко писав: ”Народ, що не знає своєї історії, є  народ сліпців”.
  Сучасність не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе, історію свого роду. Сучасні юнаки та дівчата переконані, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
 Людина без роду не зможе жити, як відірваний від дерева листочок.
І. Огієнко писав:
Людське безсмертя з роду і до роду
У вись росте з коріння родоводу,
І тільки той, у кого серце чуле
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне –
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!
організаційно-педагогічний компонент
(педагогічні умови ефективності виховного процесу)

Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з простих компонентів: любові до вихованців, слова вчителя, особистого прикладу, справедливості-основи довіри, доброти.
Головне в моїй роботі – виховання учня як особистості, яка вміє підходити творчо до вирішення проблем. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, ерудицію, широкий світогляд.
Тому я часто звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями, намагаюся  використовувати у своїй роботі надбання народу, аби вихованці були високоморальними людьми, щоб опанували закони життя у суспільстві.
В основу виховної роботи в мене покладено такі поняття: людина, сімя, знання, культура, мир, здоровя.
 Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більша потреба виникає  у  вихованні   молодого  покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції.
І школа, найперше, має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.
Школа—це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє… А.Барбюс. 

Наша система національного виховання має ґрунтуватись на українській духовності, на нашому виховному національному ідеалі.

практично-діяльнісний компонент
(стратегії та методи виховної роботи, організаційні форми – індивідуальні, групові, колективні, масові; спілкування, тактика та стиль діяльності класного керівника)

Пріоритетні напрямки роботи:
--системний підхід до управління виховним процесом школи, якісна реалізація Концепції громадського виховання особистості;
--  формування зв’язків з  рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.
-- досягнення ефективності роботи щодо попередження правопорушень;
--забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, вивчення родоводу, залучення учнів до вивчення народних звичаїв та обрядів, виховання національної свідомості.
Мета виховної роботи:
-успадковувати  духовні надбання  нашого народу, набувати  соціальний  досвід, формувати  в учнів особистісні ознаки  громадян, розвивати  духовну, фізичну досконалість;
--  формувати  зв’язки з  рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.

Основними засобами реалізаці виховання  вважаю:
- рідну мову;
- історію рідного  народу;
- національну символіку;
- родовід;
- релігійні традиції народу.
- українську міфологію, фольклор, народний календар ;
- національне мистецтво і культуру.

   Неодноразово ми були активними учасниками Акції “ Допомога воїнам АТО”: шили маскувальний одяг для військових в зоні АТО, долучалися до загальношкільного плетіння маскувальних сіток, які були передані волонтерами на передову. До свята Миколая учні школи, в тому числі учні нашого класу, зібрали та передали гуманітарну допомогу воїнам АТО у вигляді теплих речей та солодощів. А до свята Великодня школярі подарували військовим вітальні листівки з побажаннями швидкого повернення додому. Проводили тематичні виховні години: “ Перша річниця революції гідності”,“Я - патріот своєї держави”, “Люблю я свій народ – ціную його звичаї”. 
А також запланували на січень 2016р. провести   урок-реквієм, присвячений учасникам битви під Крутами,  Небесній Сотні та всім, хто загинув, захищаючи Україну “ЮНАЦТВО, СПОВНЕНЕ НАДІЇ “.

Дати дітям радість праці, радість
успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях
почуття гордості, власної гідності —
це перша заповідь виховання.
У наших школах не повинно бути
нещасливих дітей, душу яких гнітить
думка, що вони ні на що не здібні
Успіх у навчанні — єдине джерело
внутрішніх сил дитини, які породжують
енергію для переборення труднощів,
бажання вчитися.
(В. О. Сухомлинський)
діагностико-результативний компонент
(очікувані результати, критерії ефективності, оцінка й аналіз функціонування  системи)


Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського колективу. Адже, вміння згуртувати навколо себе дітей—великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ—неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І у більшості випадків, риси характеру успадковують вихованці від класного керівника.Сенека говорив: ” Навчаючи інших, ми вчимося самі”. Педагог тільки тоді досягне великого успіху, коли в нього буде бажання і вчити, і вчитися.
        Дуже сподіваюся, що у майбутньому мої вихованці будуть: 

  • громадянами-патріотами України, з високою національною свідомістю, з демократичним світоглядом і культурою, який не порушував би прав і свобод людини та з повагою будуть ставитися до традицій і культури свого народу; 
  •  особистостями, які можуть самореалізуватися, розвивати здібності, вміти відстоювати суспільні та власні інтереси; 
  • люди, які свідомо будуть ставитися до свого здоров'я та здоров'я інших громадян, будуть вести здоровий спосіб життя, зміцнювати фізичне та психічне здоров'я. 

Повсякденним моїм девізом є слова В.О.Сухомлинського:“ У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки.У вихованні все головне: і урок, і розвиток різнобічних інтересів дітей поза уроком і взаємовідносини вихованців у колективі”. 
 Мені так хочеться, щоб усі учні мого класу стали добрими, вихованими, розумними, людьми з великої літери…


Структурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи (якщо є)

Підписатися на: Дописи (Atom)