ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
з розв’язання педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник
Тема досвіду
| Виховання в учнів основ культури, розвиток їх духовності, шляхом вивчення історії і традицій рідного краю. |
Автор
| Марків Н.М., класний керівник 9-Б класу НВК "Середня загальноосвітня школа-гімназія" м. Перемишляни |
Сфера застосування
|
Учнівський та педагогічний колектив
|
Актуальність
|
Головною метою кожної людини – максимально реалізувати свої здібності, словом-знайти себе, своє місце та своє призначення в житті. А щоб все це розуміти, потрібно починати з родоводу.
Я провела анкетування на знання родоводу, на знання звичаїв та обрядів і відразу зрозуміла що є над чим працювати…
Адже у деяких народів сходу є історична традиція памятати свій рід в іменах та постатях до сьомого покоління. У нас , на жаль, все не так. Можливо, це пов’язано з постійною зайнятістю українців, їх важкою працею та нестабільним соціально-політичним станом суспільства в різні часи, навмисними репресивними заходами з боку певних влад та режимів з метою стерти з памяті історію кількох поколінь. Через пізнання і вшанування людиною своїх кровних предків відбувається пізнання генетичних коренів свого народу, шанобливе ставлення до його святинь. В усіх народів світу існує повіря, що той, хто забув звичаї своїх батьків , буде покараний людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу. У кожного народу своя спадщина і звичаї, які формуються впродовж століть, а навіть тисячоліть. Звичаї – це лице нашого українського народу. Це неписані правила, а напрацювання, які передаються з покоління в покоління. Звичаї та мова - це найцінніші риси, що об’єднують людей в один народ, в одну націю. Звичаї – скарб українського народу. Наш великий пророк та поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до стражденної матері, питав: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних звичаю не вчила? З цих слів стає зрозумілим не вчити своїх дітей звичаїв—це такий самий великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові. Давно відомо: хто відцурався мови і традицій своїх – врешті-решт знехтує синівським обов’язком перед батьками. Бо за душею у безбатченків нема нічого святого. Свято, традиції, рід – ці слова в наш буремний час, на превеликий жаль, втрачають своє значення. Тому, щоб зберегти та примножити культуру рідного краю проводжу зі своїми вихованцями різні заходи, а саме: --вертепи --конкурс писанок та великодніх листівок, участь у конкусі гаївок --Андріївські вечорниці --родинні свята Зараз працюємо над презентацією проекту “Дерево родоводу”. Адже, цікавлячись своїм минулим, ми і наші діти зможемо уникнути багатьох помилок, допущених раніше. Минуле – це досвід. Досвід, який переймаємо у батьків, дідів. Чим більше досвіду, тим менше помилок, але тим легше робити відкриття. О. Довженко писав: ”Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців”. |
Наукові концепції та теорії
|
Проблемою розвитку творчих здібностей учнів займалися такі вчені-дослідники, видатні педагоги А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський. Ці прогресивні педагоги вважали, що правильно організований навчально-виховний процес у школі сприяє формуванню в учнів творчого ставлення до навчання, розвитку їх пізнавального інтересу. Завдання школи вони вбачали у вільному розвитку учнів, їх самостійності, активності, у творчому застосуванні набутих знань. Вчитель може впливати на процес формування мислення учня, цілеспрямовано активізувати його творчість.
В.Сухомлинський звертав увагу на те, що у школі не повинно бути жодного учня, у якого відсутні захоплення, цікавість до певного предмета. Він вважав, що переживаючи духовне задоволення від того, що вона творить, людина по-справжньому відчуває, що вона живе. Творчість починається там, де інтелектуальні та естетичні багатства, здобуті раніше, стають засобом пізнання, засвоєння, перетворення світу, при цьому людина ніби зливається зі своїм духовним надбанням. Вчителі повинні виховувати учня так, щоб з перших днів перебування у школі він чимось цікавився, розвивав свої творчі здібності, щоб у нього сформувалось певне життєве захоплення. Але, слід зазначити, що А.С. Макаренко вважав, що не можна загартувати людину, якщо не ставити перед нею важких завдань. Г.Ващенко у своїй книзі «Виховний ідеал» піднімає проблему гармонійного виховання української молоді. Серед пріоритетних напрямків цього виховання є розвиток індивідуальних здібностей молоді. Він пише: «Молоде покоління не лише засвоює культурні здобутки, а й рухає культуру вперед. Це можливе лише при наявності розвинених індивідуальних здібностей. Тому школа має приділити увагу розвиткові у молоді спостережливості, пам'яті, творчої уяви і логічного мислення. Людина без творчої фантазії може діяти лише за певним шаблоном, не здатна мислити творчо, підходити до вирішення проблем креативно. Тому велику увагу треба приділити розвитку у дітей логічного мислення. Формувати та розвивати творчу особистість. |
Основна ідея
|
Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського колективу. Адже, вміння згуртувати навколо себе дітей—великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ—неоціненний скарб справжнього педагога.
|
Технологія реалізації ідеї
|
Ми зараз живемо у суспільстві, яке переживає моральну кризу, що є наслідком втрати християнських цінностей.
Все це не може не позначатись на духовному здоров’ї дитини – особистості, яка формується. Тому ставлячи перед собою завдання виховати справжнього українського громадянина, я перш за все звертаю увагу на його моральність. Видатний український педагог Г.Ващенко вважав, що це неможливо зробити без віри в Бога. «Все виховання української молоді мусить бути пройняте християнським духом: ми маємо виховувати християнський світогляд і риси характеру, що відповідають євангельським заповітам», − писав він. Велике значення має для кожного християнина дотримання традиційних релігійних звичаїв при святкуванні Різдва, Водохреща та Великодня. Тож уже доброю традицією є для моїх учнів участь у фестивалі різдвяних вертепів, а також виступ з цим дійством перед батьками. Важливим є долучення учнів до культурних святинь народу. Глибоке знання духовної спадщини народу, повага до національних витворів культури забезпечують формування почуття гордості кожного за свій народ, за свою Батьківщину. Слід зазначити, що наше місто має багату духовну історію. Адже , в 1922 році, парохом храму св. Миколая греко-католицької громади було призначено о. Омеляна Ковча. Він був капеланом української армії. 27 червня 2001року о. Омеляна Ковча визнано святим. 11 травня 2012 року у Перемишлянах був урочисто відкритий пам'ятник о.Омеляну Ковчу. Чин освячення пам'ятника здійснив владика Святослав Шевчук. Від цього часу щорічно відбувається проща. Учні нашої школи активно долучаються до організації. Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». |
Форми, методи, прийоми, засоби
|
Перспективною формою організації пошуково-дослідницької діяльності учнів є розроблення та реалізація проектів. Практикую так щорічно, з 5 класу. Тему проекту вибираємо спільно.
Минулого року ми працювали над проектом “ Особливості святкування зимових свят” , розробили сценарій, який охоплює Різдво, Старий Новий рік, Водохреща і має назву ” Різдвяний калейдоскоп”. Представляли його на районному конкурсі "Різдвяні канікули", отримали почесне перше місце та представляли наш район в області.
Цього року вже розпочали роботу над проектом “ Мій родовід”, плануємо презентувати його на місяць травень.
Ще у планах маємо зібрати та систематизувати матеріал “Українське весілля”. Ну і звичайно театралізувати це дійство.
|
Результат застосування
|
«Головна справа виховання якраз у тому й полягає, щоб тисячами ниток зв’язати людину з життям – так, щоб з усіх боків перед нею поставали завдання для неї значущі, для неї привабливі, які вона вважає своїми, до рішення яких вона залучається», – вважав відомий психолог С. Рубінштейн.
Тому одним із головних завдань виховання є навчити дитину жити серед людей. Як класний керівник намагаюся використовувати у своїй роботі надбання народу, аби вихованці були високоморальними людьми, щоб опанували закони життя у суспільстві. Провела такі виховні години: «Дерево сильне корінням, а людина – друзями», «Кожному мила своя країна», «Що означає бути добрим?», рольові ігри, казки Олега Паламарчука, написані у традиціях українського фольклору, дискусії «Чи здатен я досягти успіху?» ,«Шкідливі звички і життя людини». Всіма силами стараюся допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності, творитиме своє життя, зростатиме духовно,творчо,інтелектуально й самовдосконалюватиметься. Найпозитивнішими наслідками своєї роботи я вважаю створення для всіх учнів можливості розкритися, проявити себе Людиною у найвищому сенсі цього слова. |
Критерії ефективності
|
|
Наукові джерела
|
1. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві.
2. Журнали «Класному керівнику», «Виховна робота в школі», "Позакласний час".
3.Тараненко О. Діагностика виховної роботи в класі. 4. Ващенко Г. "Виховний ідеал". 5. Концепція загальної середньої освіти . 6. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. |
Висновки
|
«Головна
справа виховання якраз у тому й полягає,
щоб тисячами ниток зв’язати людину з життям – так, щоб з усіх боків
перед нею поставали завдання для неї значущі, для неї привабливі, які вона
вважає своїми, до рішення яких вона залучається», – вважав відомий психолог С.
Рубінштейн.
В
основу виховної роботи, яку я проводжу, покладено такі поняття: людина, сім’я,
знання, культура, мир, здоров’я.
Тому
одним із головних завдань виховання, на мою думку, є навчити дитину жити серед
людей. Як класний керівник, я часто
звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями,
намагаюся використовувати у своїй роботі
надбання народу, аби вихованці зростали високоморальними людьми, щоб опанували
закони життя у суспільстві. Усіма силами стараюся допомогти дитині знайти
свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності,
творитиме своє життя, самовдосконалюватиметься, зростатиме духовно, творчо й
інтелектуально.
Я добре розумію, що від класного
керівника залежить ступінь сформованості учнівського колективу. Адже вміння
згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Уміння захопити,
повести за собою, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Стараюся
бути вчителем з доброю, чутливою душею, справедливим і тактовним , привітним і
терпеливим. З любов’ю навчаю та виховую; і власне це все дає мені можливість
досягати високих результатів у
педагогічній діяльності.
Організовую свою професійну діяльність на інноваційному
рівні, відкриваю дітям можливості творчого розвитку. Намагаюся бути
ініціативною, активною, компетентною, креативною, готовою до пошуку.
|